У післявоєнний час Генічеський порт продовжував тягти жалюгідне існування, вантажопідйомні механізми були відсутні, акваторія забита затопленими суднами.
Вантажі йшли рідкісні, випадкові.
І лише до кінця 60-х років з’явилися проблиски спроб до поліпшення існуючого становища, з’явилися види використання протоки » Тонка» , у тих грандіозних будов країни; дійшла черга до старої ідеї царського ще часу, прокласти Сивашем судноплавний канал з Азовського моря до Чорного, з’єднати Дніпровську судноплавну систему з Азово – Доно – Волго – Балтійською.
Так, так — вам не почулось та це не веселий анекдот — збирались будувати канал через Сіваш який би поєднував Чорне та Азовське море в одну судноплавну систему
Було розроблено до початку сімдесятих років і проект.
Вже заклали на стапелях Городецького суднобудівного заводу корпуса гігантських земснарядів, здатних з одного проходу залишати канал шириною 70 метрів.
Я бачив ці корпуси на стапелях у 1973 році, в останню мою навігацію.
За планом ці земснаряди повинні були спочатку відпрацювати на спорудженні каналу з перекидання вод північних річок у Волгу, для порятунку Каспію, що міліє; там по трасі було закладено понад дві сотні ядерних зарядів, підрив яких утворив би заділ русла, а далі вступали в роботу ті самі потужні земснаряди.
Вчені запевняли, що вибухи будуть чистими, радіаційне зараження виключено. Але два пробні вибухи показали протилежне.
Роботи було зупинено, фінансування припинено та довго нічого не робилося.
Тим часом сам собою почав підвищуватися рівень Каспійського моря і з’ясувалося, що те, що відбувається є прояв багаторічного природного циклу, нічим воно не загрожує, ніякого перекидання вод не потрібно, і все остаточно закінчилось.
Недобудовані корпуси земснарядів ще довго іржавіли на стапелях в очікуванні вирішення своєї долі і врешті-решт пішли під автоген.
Зрозуміло, велике будівництво по Сивашу скасували, Генічеський порт вирішили просто упорядкувати і включити до Єдиної системи внутрішніх водних шляхів Європейської частини країни. Виділили фінанси.
Протока Тонка була нарешті розчищена від залишків затоплених у війну суден, старих льодорізів і залишків дерев’яного мосту через генічеську протоку Тонка будівлі позаминулого століття.
Рибальські судна отримали на південному березі протоки затон для стоянки з необхідною інфраструктурою.
Підхідний канал до Генічеського порту підробили земснарядом, відновили паспортні габарити.
Замість дерев’яного причалу збудували капітальний залізобетонний, встановили два портальні крани.
Після цього Генічеський порт став придатний для приймання каботажних суден, залишилося забезпечити його вантажопотоком.