Рустем Умеров новий міністр оборони України
В Україні в розпал війни відбулася зміна міністра оборони, причому без криків про неприпустимість “заміни коней на переправі”.
Колишнього міністра Резнікова ніхто не звинувачує в особистій корумпованості, — його провина, скоріше, була у нездатності створити стовідсотково ефективну команду. Тільки так можна пояснити призначення на цю посаду Умерова, бо його кандидатура в РФ практично неможлива, за багатьма ознаками, унікальна і для України.
Справа не в тому, що Умеров у 1999 році закінчив Кримський ліцей для обдарованих дітей (чи мало розумних дітей?) і після закінчення ліцею поїхав до США, де став стипендіатом FLEX (“Програма обміну майбутніх лідерів”), хоча і це дуже відрізняється від рівня освіти путінської «еліти». І тим більше його вік — 41 рік — сам по собі глузування з путінської геронтократії.
Навряд чи Зеленський керувався релігійними міркуваннями при призначенні Умерова, але сам факт призначення міністром оборони країни мусульманина-сунніта, що воює з Росією, — це настільки явний плювок у всю внутрішню і зовнішню політику РФ, що його «змаченість» повністю оцінять швидше росіяни, ніж самі.
Мусульмани-суніти поза РФ — для Росії екзистенційний ворог, їх вона люто ненавидить і завжди, навіть на шкоду собі, підтримує режими, які здійснюють їхній геноцид: Сирію, Іран, Китай тощо.
Російські ж мусульмани зведені до рівня “бойових холопів”, лояльність яких путінському режиму визначається виключно готовністю померти за РФ (не готовий? терорист!).
І тепер російські мусульмани бачать, що у Росії, яку вони зобов’язані захищати, вони – парії, а в Україні – військовий міністр-мусульманин. Який висновок вони зроблять?
Національний фактор при призначенні, звичайно ж, мав місце: радість і гордість кримських татар важко передати, бо вони усвідомлюють довіру, яку їм надали. Зеленський, вочевидь, “уміє у символізм”: призначити кримського татарина міністром оборони перед визволенням Криму – це дуже сильний перебіг. Фактично це карт-бланш: кримський татарин – головний зі звільнення своєї землі.
І тим не менш, швидше за все вирішальну роль при призначенні Умерова грали його професіоналізм і широкість зв’язків, яких, мабуть, не було навіть у Зеленського до його каденції:
- До вчорашнього призначення Умеров очолював Фонд держмайна. У РФ аналогічну посаду вперше очолив Чубайс, чиє прізвище в сучасній російській мові позначало злодія галактичного масштабу. Але під час керівництва Умерова Держмайном там не було жодних скандалів/звинувачень у корупції, розкраданнях тощо. Це, найімовірніше, і стало визначальним чинником призначення.
- Померів — із багатої сім’ї бізнесменів, але за критеріями РФ він анти-олігарх: замість того, щоб тягнути гроші з держави, він, навпаки, вкладав їх у країну, причому задовго до обрання до Ради та планів роботи у владі.
- Колу спілкування Умерова позаздрить будь-який міністр: він давно особисто знайомий і регулярно спілкується:
- з президентом Туреччини Ердоганом та його зятем Байрактаром (тим самим, конструктором БПЛА);
- із нинішнім главою МЗС Туреччини Хаканом Фіданом;
- з наслідним принцом Саудії Мухаммадом бен Салманом;
- з правлячою родиною емірату Абу Дабі;
- і навіть із Романом Абрамовичем, у співпраці з яким він витягував “Азов” із російського полону.
Іншими словами, ще до вчорашнього призначення у Умерова вже було вибудовано свої персональні “діпвідносини” з низкою ключових політиків.
Разом: розумний, молодий, багатий — але не олігарх, державник, володар великих політичних зв’язків, професійний переговорник, і при цьому — не краде у держави і нічим владі не зобов’язаний.
Саме той типаж, який у путінській Росії давно знищено як явище.
Мабуть тому російські держЗМІ взагалі ніяк не відреагували на призначення Умерова — в російській системі координат таких людей не існує.
І, найголовніше: призначення Умерова дуже позитивно прийнято Генштабом і загалом ЗСУ, що дуже показово на тлі гарячого кохання ЗС РФ до Шойгу.
(Відділ аналітики BSSI)